Оксана Маркарова: «І ми, і американці точно знаємо, що робити, щоб стримати Росію від нападу»

Оксана Маркарова вже майже рік очолює Посольство України в Сполучених Штатах. Не маючи до цього досвіду на дипломатичній службі, однак добрий перемовник і управлінець, вона змогла увійти до когорти найефективніших українських дипломатів. А українсько-американські відносини перейшли на зовсім новий, більш якісний рівень. Керівництво держави оцінило найвищою відзнакою роботу Маркарової, присвоївши їй ранг Надзвичайного і Повноважного Посла.

 

LB.ua вирішив запросити Оксану Маркарову до розмови та підбити дипломатичні підсумки року в контексті відносин України та США. Звісно, ми запитали в неї про те, як оцінюють Сполучені Штати наявну російську загрозу проти України, скільки планів реагування на можливу ескалацію має Вашингтон і чи може Білий дім піти на компроміс із Кремлем. Ми також поцікавилися в Маркарової, у якій ролі бачать себе Сполучені Штати в рамках мирних переговорів щодо Донбасу, яким може бути цей формат і як сприймають ініціативу Зеленського особисто зустрітися з Путіним.

Чи готові Сполучені Штати долучитися до розбудови українського флоту? Які українські проєкти наступного року запустять у космос американські компанії? Коли відновиться енергетичний діалог між Україною та США? Що думають робити у Вашингтоні з «Північним потоком – 2»? Про все це LB.ua детально розпитав Оксану Маркарову.LB.ua в Google News

Соня Кошкіна: Американський телеканал CNN з посиланням на власні джерела в Білому домі повідомив, що президент Сполучених Штатів має чотири тижні для того, щоб зупинити повномасштабну війну Росії проти України. Наскільки цій інформації можна вірити? І чи дійсно йдеться, на думку американської адміністрації, до війни?

Ніхто насправді не знає, чого точно очікувати від агресора, тому що на це питання знає відповідь лише одна людина – Володимир Путін. Утім і ми, і американці точно знаємо, що потрібно робити для того, щоб демотивувати Росію, стримати її від подальшого повномасштабного нападу.

Перші стримувальні заходи – у вигляді політичних сигналів. Сигнали, які ми чуємо від Сполучених Штатів, спрямовані на те, щоб досить чітко показати Росії, що підтримка США української незалежності та територіальної цілісності залишається непохитною, попри будь-які ультиматуми. Американська адміністрація наразі провадить активну роботу з об'єднання трансатлантичної спільноти перед загрозою нової хвилі агресії Росії проти Українию

Другі – економічного характеру. Президент Джо Байден публічно і прямо дав зрозуміти Путіну: якщо Росія вирішить розпочати чергову ескалацію проти нашої держави, то ціна цього рішення буде напрочуд високою, а економічні наслідки для РФ – надзвичайно тяжкими. Це, по суті, попередження про нові потужні санкції.

І третій важливий елемент – розбудова оборонних та економічних спроможностей України, надання їй дієвої допомоги, летальної зброї – щоб ми могли себе захистити.

Зараз ми всі: Україна, США, Захід – працюємо над варіантом “А”, дипломатичним стримуванням, щоб нам не довелося переходити до варіанта “Б”, до якого також усі активно готуються.

Фото: president.gov.ua

Олександр Демченко: А як самі американці оцінюють загрозу: вони більше готуються до дипломатичного вирішення чи до потенційного військового протистояння?

Наразі Сполучені Штати активно звертаються до Росії з тим, щоб сфокусуватися на варіанті “А”, вони справді прагнуть дипломатичного врегулювання і демонструють Росії, що є інший шлях. Для США та всього цивілізованого світу війна не є бажаним сценарієм розвитку подій. Водночас є розуміння того, що є загроза українському суверенітету, і Сполучені Штати не готові ним поступатися.

О.Д.: Росія публічно, аби всі побачили, передала американській стороні та НАТО свої абсолютно дикі вимоги: про відмову від розширення альянсу на схід, прибирання всієї інфраструктури НАТО зі Східної Європи, створення з неї «сірої» буферної зони і так далі. Як у Вашингтоні оцінили ці «пропозиції» Москви – як відмову від діалогу чи як можливість обрати для себе перелік кроків, де можна віднайти компроміс?

Ми почули кілька чітких сигналів від США. Перше: нічого про Україну не буде вирішуватися без України. Друге: відносини України та НАТО – це виключно справа нашої держави та країн - членів альянсу. Третє: Сполучені Штати готові до діалогу, однак питання безпеки Європи не може вирішуватися без Європи. Тобто ми чуємо від американської адміністрації дуже чіткі меседжі підтримки України.

 

Фото: Embassy of Ukraine in the USA / Посольство України в США

О.Д.: Чи готовий Білий дім до умовного компромісу з Кремлем? Умовно, чи можуть США піти на зменшення кількості військових навчань поблизу РФ, на відмову від застосування стратегічної авіації під час цих тренувань, на мінімізацію постачань сучасного озброєння Україні?

Від наших американських партнерів ми ні разу не чули слова “компроміс”, коли йшлося про Росію та Україну. Також не було жодних розмов з нами щодо того, щоб зменшити обсяг підтримки або кількість навчань. Якраз навпаки: Сполучені Штати й Україна шукають дипломатичне вирішення проблеми, однак ми чітко розуміємо, хто у цій ситуації агресор і чий суверенітет потрібно захищати.

С.К.: Водночас ми бачили, як ще під час перемовин Байдена та Путіна Конгрес Сполучених Штатів ухвалив рішення не запроваджувати додаткові санкції щодо державного боргу РФ, проти російських фізичних і юридичних осіб, «Північного потоку – 2». Хіба це не було компромісом?

Не зовсім. Якщо говорити про санкції щодо "Північного потоку – 2", то адміністрація Байдена застосувала процедуру виключення з раніше накладених санкцій лише на одну компанію – Nord Stream AG, яка зареєстрована у Швейцарії, та її керівника. До всіх інших російських компаній і суден, які пов'язані з цим газопроводом, продовжують застосовуватися штрафні заходи.

О.Д.: Я перепрошую, та компанія Nord Stream AG є ключовою у створенні "Північного потоку – 2", вона безпосередньо сформована “Газпромом” і його партнерами з числа європейських корпорацій.

Саме так. Тому ми працюємо над тим, щоб санкції проти російського газопроводу розширювалися, поглиблювалися і включали також Nord Stream AG. І тому ми зраділи, коли почули він наших німецьких партнерів новину про те, що вони відтермінували сертифікацію російського газопроводу.

Щодо санкційного режиму взагалі, то ви маєте рацію: на жаль, санкції, які застосовувалися у 2014 році, і ми про це говоримо нашим колегам, були недостатньо сильними і не досить швидко запроваджувалися. Зараз, коли ведемо перемовини з американською стороною, ми конкретно пропонуємо, які штрафні заходи бачимо більш ефективними щодо Росії. І ми вважаємо, що такого рівня санкції потрібно запроваджувати щодо РФ вже зараз – задля стримування можливої агресії.

Фото: Макс Требухов

 

О.Д.: Нині курсує чимало чуток всередині України: різні “експерти” розповідають, що Сполучені Штати можуть погодитися на сценарій «фінляндизації» України. Ви чули щось таке від американських партнерів?

Думаю, єдина мета таких “експертів” – поширити паніку серед українців. Повторюсь, ми не чули жодного меседжу від нашого стратегічного партнера, Сполучених Штатів, щодо якихось компромісів із РФ. І це ж не просто слова – у нас за останні пів року є відповідні підписані документи зі США, де закріплена підтримка України, розвиток її оборонної та економічної спроможностей.

С.К.: Власне, і заява секретаря радбезу РФ Миколи Патрушева, що на Україну чекає сценарій Афганістану, із тієї самої опери?

Звичайно.

С.К.: Можете пояснити, що передбачають переговори Байдена та Путіна про стратегічну стабільність? Про що тут може йтися, про які кулуарні напрацювання чи документи?

Цей діалог, який розпочався, сфокусований в першу чергу на питаннях ядерного нерозповсюдження. Це важливе питання, яке завжди стояло в порядку денному ядерних держав. Друге питання – створення передбачуваних відносин з Росією.

О.Д.: А Путін заявив, що питання стратегічної стабільності включає Україну.

Ми ж не очікуємо, що країна-агресор казатиме щось інше, ніж те, що її представники говорять зараз.

 

Фото: Макс Требухов

«Білорусь – додатковий великий фактор напруги» 

С.К.: Є момент, який нас, журналістів, дуже дивує та напружує. Він стосується ескалації. Зараз більша частина повідомлень про можливу ескалацію на нашому кордоні надходить від іноземних, переважно американських ЗМІ. Ще наприкінці жовтня The Washington Post повідомив, що Росія готується до масштабного вторгнення. Далі була серія публікацій інших поважних американських видань. Увесь час ця ситуація нагнітається інформаційно. У мене в цьому контексті два питання. Чому виникла така масивна інформаційна кампанія? Та чому Україна довгий час відкидала цю інформацію?

І Україна, і Сполучені Штати протягом останніх місяців однаково оцінюють ситуацію навколо наших кордонів. Спочатку ескалація у квітні, Росія намагалася пояснювати все навчаннями. Ми ще тоді просили наших партнерів уважніше придивитися – Москва відвела частину військ, однак техніку залишила. Причому такої кількості військ і засобів довкола всього периметра українського кордону в попередні роки не було. Складно сказати, чому у ЗМІ ця підготовка Росії до нового витка агресії проти України не отримала відповідного висвітлення ще навесні – влітку цього року.

Фото: facebook/Минобороны России

О.Д.: Нагадаю, що секретар РНБОУ Олексій Данілов заявляв, що Росія наразі не зможе здійснити повномасштабного нападу через малу кількість військ на кордоні; народний депутат, представник Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Сергій Рахманін наголосив, що в жовтні – листопаді кількість російських військ на українському кордоні була меншою, ніж навесні цього року, що перекидання сил і засобів почалося у грудні. Нардеп натякнув, що відбувається якась велика гра між Вашингтоном і Москвою, про яку Київ не знає. То чи ведеться така гра?

Дипломати завжди оперують інформацією, яку отримують від офіційних джерел. Якщо ми сядемо з вами зараз і подивимося повідомлення від моїх американських колег, то ви зрозумієте, що, починаючи з квітня, у нас могли відрізнятися оцінки тих чи інших дій РФ, проте ми однаково сприймали ситуацію з накопиченням російської зброї поблизу нашого кордону.

По-друге, за цей період з'явилася проблема Білорусі: були розігнані мирні демонстрації, сталася протиправна посадка цивільного літака, відбулося стрімке зближення Білорусі з Росією у форматі Союзної держави, сталася міграційна криза на кордонах з Литвою та Польщею. Це додатковий великий фактор напруги, який показав усім, що небезпека йде до України не лише зі сходу чи окупованого Криму, а й з півночі.

Після візиту міністра оборони Олексія Резнікова до США відбулися вже три розмови між головнокомандувачами збройних сил Америки та України – генералами Міллі та Залужним. Це безпрецедентний рівень, такого ніколи не було за всю історію відносин наших двох країн.

Зустріч міністра оборони України Олексія Резнікова та міністра оборони США Ллойда Остіна у Вашингтоні

Фото: mil.gov.ua

Зустріч міністра оборони України Олексія Резнікова та міністра оборони США Ллойда Остіна у Вашингтоні

О.Д.: Чи я правильно зрозумів: американська адміністрація сприймає Білорусь як вірогідний плацдарм Росії для нападу на Україну?

Я не можу підтвердити це чи спростувати. Я знаю, що і ми, і США із занепокоєнням спостерігаємо за тим, що відбувається в Білорусі.

С.К.: Тут сценарій може бути простим. Росія і Білорусь – союзні держави. Виникає якась історія на українсько-білоруському кордоні, власне, ми вже бачили повідомлення білоруської сторони про те, що Україна порушує її територіальну цілісність, що ми є загрозою нацбезпеці Республіки. Тому цілком вірогідно, що Росія як братня старша держава створить провокацію та підключить свої війська для захисту територіальної цілісності Білорусі. Кремль зробить крайнім Лукашенка.

Скажімо так, ми бачили в багатьох інших країнах використання таких зручних схем.

О.Д.: У вас не виникало такого враження, що за ці вісім років війни Вашингтону чи не вперше дуже знадобилася Москва і що причина тут – Китай?

Таких лінійних рішень у геополітиці не існує, крім того, неможливо домовлятися з державами, які не дуже передбачувані. Наша позиція дуже чітка: боротьба, яку веде Україна, – це боротьба за демократію. На нас напали саме тому, що ми вибрали для себе демократичний, євроатлантичний шлях. Росія та Китай – це все-таки автократичні держави. Не можна вирішити проблему з однією автократичною країною, домовившись з іншою автократією.

Ми інколи чуємо, як окремі американські експерти (дехто з них існує не без допомоги нашого північного сусіда) кажуть про те, що потрібно поставити історію з Росією на паузу і взятися за Китай. Ми вважаємо таку точку зору хибною – якщо демократичний світ хоче демотивувати Китай від поганих дій у майбутньому, він має сьогодні відреагувати на агресивні дії Росії проти України.

 

Фото: Макс Требухов

«Це вже реальність: американці фактично стали активним учасником переговорного процесу щодо України»

С.К.: Ми пам’ятаємо, як зовсім нещодавно було злито листування очільника МЗС РФ з главами зовнішньополітичних відомств Німеччини та Франції. Чи говорить це про те, що Росія не хоче говорити про Україну ні з ким, окрім як зі Сполученими Штатами?

Складно сказати. Не буду давати оцінку дипломатам країни-агресора, та навряд пан Лавров, маючи такий досвід, не розумів, що він робить і до чого його дії можуть призвести.

О.Д.: Вони ж просто заблокували “нормандський формат”.

Так. Мені незрозумілі такі дії щодо одностороннього відкриття дипломатичного листування: країна, яка хотіла б шукати діалогу в чинному переговорному форматі, навряд чи робила б таке.

О.Д.: Водночас американські партнери заявляють, що готові долучитися до переговорного процесу з урегулювання ситуації на сході України. Йдеться про “нормандський формат” чи про якийсь інший трек?

Ми з вами зустрічалися перед моїм виїздом до США і вже тоді говорили про те, що було б добре, якби Сполучені Штати доєдналися до процесу перемовин з Росією. Це вже реальність: американці фактично стали активним учасником переговорного процесу – відбулися дві зустрічі Байдена з Путіним, був візит до Росії помічниці держсекретаря Карен Донфрід, а до цього – на тлі російської ескалації – приїзд до Москви директора ЦРУ Вільяма Бернса. Ми вітаємо ці ініціативи.

 

Секретар Ради безпеки РФ Патрушев за Директором ЦРУ США Вільям Бернс під час зустрічі у Москві

Фото: Пресслужба апарату радбезу РФ

Секретар Ради безпеки РФ Патрушев за Директором ЦРУ США Вільям Бернс під час зустрічі у Москві

Чи відбудеться вступ США в якийсь наявний формат? Ми розуміємо, що, з дипломатичної точки зору, це може бути складно зробити: простіше долучитися до нових форматів, аніж стати частиною платформ, де вже діють певні механізми. Ми будемо вітати будь-яке залучення Сполучених Штатів до процесу мирного врегулювання. Нещодавно заступниця держсекретаря Вікторія Нуланд сказала, що США готові долучатися до перемовин; головний критерій – щоб їхня участь була ефективною. Наразі ми обговорюємо всі потенційні можливості – від багатосторонніх до тристоронніх перемовин.

С.К.: А Путін погодиться на те, щоб це була розмова на трьох – він, Зеленський і Байден?

Це питання не до української сторони. Водночас президент Зеленський дуже чітко заявив про те, що він готовий до перемовин з Путіним.

О.Д.: Як, до речі, Білий дім ставиться до цієї ініціативи Зеленського – вести прямі перемовини з президентом РФ?

Те, що я можу сказати публічно: ми перебуваємо в дуже активних перемовинах з нашим стратегічним партнером, США, обговорюємо, координуємо всі дії. Постійно ведуться переговори по лінії глави Офісу Андрія Єрмака та радника президента США з питань національної безпеки Джейка Саллівана, вони відбуваються подекуди кілька разів на тиждень. Йде постійна робота між міністром Кулебою та держсекретарем Блінкеном як на робочому рівні, так і вже в рамках Комісії стратегічного партнерства. Ми шукаємо варіанти, модальності для ефективного діалогу з РФ.

Дмитро Кулеба та Ентоні Блінкен провели переговори щодо втілення пакету стримування РФ від подальшої агресії під час проведення Ради міністрів закордонних справ ОБСЄ в Стокгольмі

Фото: Embassy of Ukraine in the USA / Посольство України в США

Дмитро Кулеба та Ентоні Блінкен провели переговори щодо втілення пакету стримування РФ від подальшої агресії під час проведення Ради міністрів закордонних справ ОБСЄ в Стокгольмі

О.Д.: Якщо американці доєднаються до перемовин, як це вплине на ефективність “нормандського формату” та “Мінська”?

Після того як Сполучені Штати доєднаються – бачите, я тут навіть уже не кажу слова “якщо”, – ми побачимо, як це вплине на інші формати перемовин. Навіть зараз у нас декілька майданчиків існує паралельно, і це нікому не заважає. Ми намагаємося в усіх форматах знайти максимальний конструктив і ефективно, хоча б на кілька кроків, просунутися вперед.

«Для Байдена прохання Зеленського про звільнення українських в'язнів Кремля було не порожнім звуком»

С.К.: Поговорімо про співробітництво між нашими двома країнами. Ви доклали чималих зусиль для організації ефективного візиту президента Зеленського до США. Було підписано багато стратегічних документів, зокрема й Угоду про основи оборонного партнерства. Окрім створення спецлінії захищеного зв’язку, кооперації розвідувальних спільнот обох держав, виділення додаткових грошей на покращення обороноздатності нашої країни, йшлося про посилення ролі США в Чорному морі. Київ пропонував не лише збільшити присутність американських кораблів у цьому регіоні, а й долучитися до розбудови нашого вітчизняного флоту. Що вирішили американці, долучаться?

Оборонна угода зі США – це величезний прорив. Пам'ятаєте, на початку року точилися дискусії про те, чи потрібен Україні статус основного союзника Сполучених Штатів поза НАТО (MNNA). Ми визначилися, що нам цей статус не потрібен, ми йдемо безпосередньо до членства в альянсі. Утім якщо говорити про те, що дає країнам, які не є членами НАТО і не планують ними ставати, статус союзника поза НАТО, то він їм дає можливість оформити двосторонню угоду про співробітництво. Ми зробили важливу річ: підписали п’ятирічну двосторонню оборонну угоду, тобто документ, який отримують ключові партнери США поза НАТО, і при цьому зберегли курс на членство в альянсі.

 

Фото: twitter

У цій угоді Сполучені Штати визначили, в чому саме це оборонне союзництво з Україною полягатиме. Це дуже-дуже-дуже важливий документ, який заклав основи нашого співробітництва зі США на найближчі п'ять років. Там чітко прописані ключові цілі та план досягнення сумісності зі Сполученими Штатами в секторі морської, протиповітряної, наземної оборони.

С.К.: Та все ж, якщо говорити саме про розбудову українського флоту…

Це один з топпріоритетів – створення оборонних можливостей в Чорному та Азовському морях. Тут ми діємо з американською стороною якраз на основі спільної стратегії. Цього року Сполучені Штати надали Україні чотири патрульні катери типу Island, а у 2022 році розпочнуть передачу Україні швидкісних бойових катерів Mark VI. Наразі ведеться активна робота між нашим Міністерством оборони та Пентагоном щодо максимального збільшення спроможностей ВМС України в наступні п'ять років. І це буде завданням, в тому числі, для нашого посольства – зробити так, щоб у наступних федеральних бюджетах США на фінансування української оборони виділялися більші кошти, аніж навіть ті $300 млн, які закладені на 2022 рік.

Патрульні катери типу Island прибули до Одеси для служби у складі Військово-Морських сил ЗС України.

Фото: Embassy of Ukraine in the USA / Посольство України в США

Патрульні катери типу Island прибули до Одеси для служби у складі Військово-Морських сил ЗС України.

О.Д.: Коли новий міністр оборони Олексій Резніков перебував з візитом у США, він просив главу Пентагона, Ллойда Остіна, надати Україні велику партію сучасного озброєння, яке, зокрема, США забрали з Афганістану. Чи є якісь новини за цим напрямом? Американці на щось погодилися?

Є кілька напрямків, за якими ми працюємо зі США в рамках надання військової допомоги. Перший – стандартна допомога, яка виділяється Конгресом через бюджет; наступного року ми отримаємо $300 млн. Другий – поміч, яку указом оформляє президент США: у вересні президент Байден погодив такий пакет у $60 млн, уже надіславши Україні відповідне устаткування. І третій – так зване надлишкове оборонне обладнання, наприклад, готове та наразі непотрібне озброєння, яке Сполучені Штати можуть додатково надати. І з цією категорією ми також зараз активно ведемо роботу.

О.Д.: Під час візиту до США Зеленський особисто просив Байдена вплинути на Путіна та допомогти звільнити 450 українців, які незаконно утримуються російською стороною за ґратами. Як на це прохання відреагував Байден? Чи він робить певні кроки в цьому напряму? Є тут якісь новини?

Це питання для президента Зеленського надзвичайно важливе, це питання, яке порушується одним з найперших на всіх зустрічах, які проводить глава держави. І під час першого візиту до Сполучених Штатів, до Вашингтона, і під час другої поїздки, на Генеральну асамблею ООН, у президента Зеленського було багато двосторонніх переговорів, де він скрізь просив посприяти звільненню наших людей.

Американська сторона сприйняла цю інформацію, ми наразі по ній далі працюємо – відбуваються спільні обговорення, уточнюються певні моменти.

 

Фото: Офіс президента

О.Д.: Байден почув Зеленського?

Абсолютно. Для нього це прохання нашого президента посприяти звільненню українських в'язнів було не порожнім звуком. Це знайшло відгук.

С.К.: Також у рамках візиту до США і переговорів Зеленського з Байденом нашим президентом було презентовано план трансформації України на $277 млрд. LB.ua друкував презентацію цього плану, однак повністю його так ніхто і не бачив. Нас тоді дуже здивувала цифра у 277 млрд, адже це в декілька разів більше, ніж нам давали за всі 30 років незалежності. До того ж у самій презентації є доволі багато дивних незбігів. Чи знайшов він відгук у американської сторони?

Я можу сказати, над якою частиною плану я працюю в Сполучених Штатах. Перший блок – безпека та оборона. Це розбудова саме тих оборонних спроможностей України, про які йдеться в угоді зі США, збільшення американської бюджетної допомоги на ці цілі. Другий – військово-технічне співробітництво з компаніями, які виготовляють відповідну продукцію, що нам треба придбати. Разом з Укроборонпромом ми працюємо над тим, щоб залучити інвестиції в Україну, посилити міждержавне партнерство. Третій – енергетичний трек. Під час візиту президента ми домовилися з американцями про відновлення енергетичного діалогу – ми маємо його провести десь у першому кварталі 2022 року.

У рамках цього плану трансформації, якщо брати ту саму енергетику, ми говоримо з американською стороною про співпрацю фактично в усіх підсекторах. До прикладу, йдеться про розбудову спроможностей нашої ядерної енергетики – старт і застосування технологій малих ядерних реакторів. Міністерством енергетики та Енергоатомом нині ведеться активна робота з низкою американських компаній – виробників цих реакторів. Другий напрям стосується чистої енергетики.

Фото: president.gov.ua

О.Д.: Під час візиту президента Зеленського було також погоджено, що США надаватимуть Україні розвідувальні дані про, скажімо так, ворожу діяльність у космосі. Глава держави розпочав давно забутий діалог про спільні проєкти в космосі. Він запросив до Києва главу NASA Білла Нельсона. Чи є тут якісь нові досягнення, напрацювання? І чи приїде до нас пан Нельсон?

По-перше, ми працюємо над тими проєктами, які вже діють з американською стороною. Один з них – спільне виготовлення ракетоносія середнього класу Antares, який надсилає два рази на рік на Міжнародну космічну станцію товари. Для цих цілей українське КБ “Південне” разом з іншими українськими космічними підприємствами розробляє перший ступінь.

По-друге, Україна також готова долучитися до американської пілотованої програми Artemida, що покликана транспортувати людей на Місяць і в перспективі створити Місячне поселення. І тут ми готові надавати не лише перші ступені для ракетоносіїв, а максимально увійти у проєкт. Зараз ми працюємо над пропозиціями. NASA готове з нами співпрацювати набагато ширше.

Фото: twitter.com/NASA_Wallops

По-третє, Україна прагне кооперуватися з приватними американськими компаніями, які наразі активно працюють на ринку космічних послуг США. Окремо є спільна ініціатива з нашою Малою академією наук – вже у 2022 році шість проєктів від української сторони будуть представлені у США, із яких два переможні будуть утілені в життя й доправляться на МКС. Усе це ми бачитимемо в прямому ефірі.

Щодо директора NASA Білла Нельсона: усні запрошення передані президентом Зеленським, підтверджені нами, зараз ми активно над цим працюємо.

«Ми продовжуємо переконувати наших американських партнерів, що “Північний потік – 2” не може бути запущений»

С.К.: Поговорімо про енергетику. Під час нещодавнього виступу речниця Білого дому Джен Псакі заявила, що одним з трьох ключових досягнень США у 2021 році стало припинення торговельних воєн з партнерами та відновлення довіри у євроатлантиці. Для цього американці й підписали рамкову угоду з Німеччиною про гарантії добудови «Північного потоку – 2». Які гарантії безпеки нам готовий надати Вашингтон у разі запуску цього газогону?

Ми продовжуємо переконувати наших американських партнерів, що “Північний потік – 2” не може бути запущений, що це не економічне і не енергетичне, а безпекове питання. Попри виключення президентом США ключової компанії проєкту, Nord Stream AG, із санкційного списку, і ми, і Сполучені Штати продовжуємо говорити, що цей газогін – зброя, яка може бути застосована як проти України, так і проти Європи загалом. Водночас ми усвідомлюємо, чому Сполучені Штати пішли на ухвалення такого рішення, що їм важливо було відновити відносини з Німеччиною.

Якщо ж ми подивимося на спільну заяву Меркель і Байдена, то ми там уперше бачимо письмову позицію Німеччини, яка зобов'язалася накласти санкції на Росію, якщо та застосовуватиме “Північний потік – 2” саме як зброю. І ми вже бачимо застосування газу РФ як інструменту шантажу.

У нас з'явився спецпредставник США, Амос Хохштайн, який перебуває не лише з нами в активній дискусії, а й з багатьма нашими колегами по регіону – з Польщею, до прикладу. Ми працюємо зі США над тим, щоб Україна стала енергонезалежною.

Президент США Джо Байден та Амос Хохштайн

Фото: Амос Хохштайн/Twitter

Президент США Джо Байден та Амос Хохштайн

О.Д.: Україна поновила спільну міждержавну комісію зі Сполученими Штатами та підписала стратегічний документ – Хартію, яка не модернізувалася з 2008 року. Документ гарний, і хочеться, щоб ви детальніше про нього розповіли. Єдине, кудись зникли пункти, які були ухвалені ще Ющенком та Бушем у 2008 році – зокрема, американці були зобов’язані модернізувати українську газотранспортну систему. Чому ці моменти зникли?

Українська сторона, МЗС та Офіс президента, намагалася максимально відобразити теперішні реалії, бо не було сенсу повторювати Хартію 2008 року, адже за останні десятиліття багато змінилося у світі, в регіоні та й у наших двосторонніх відносинах зі США. Цей документ – на відміну від подібних хартій, які підписують США з іншими партнерами, – є дуже глибоким і всеосяжним.

Перша частина, яка є для нас напрочуд важливою, стосується розбудови безпеки та оборони України. Це те, що стосується протидії агресії РФ, однак і загалом покращення наших спроможностей. Там відображена, і ми цьому дуже раді, й підтримка наших євроатлантичних прагнень і територіальної цілісності.

Другий блок стосується розбудови демократії та прав людини. Туди занесені питання нашої співпраці в захисті демократії, боротьби за права людей, побудови верховенства права та боротьби з корупцією, що є важливим для обох наших країн.

Третій – якраз про економічну та енергетичну трансформацію України і наші спільні кроки для всіх реформ у частині побудови економічно сильної держави.

 

Фото: Макс Требухов

О.Д.: От давайте про енергетичну трансформацію. У рамковій угоді між США та Німеччиною вказано, що ці дві держави допомагатимуть Україні стати «зеленою» економікою та постачати водень. В інтерв’ю LB.ua колишній глава НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв запевнив, що без модернізації української труби транспортування водню майже неможливе – труба самознищиться від такої напруги. Наші партнери нас що, кинули?

Я не енергетик і не знаю, в якому стані українська труба. Це питання до професіоналів – і тут ми намагаємося забезпечити діалог між нашими, українськими спеціалістами та американськими. Ми хочемо побудувати повномасштабний енергетичний діалог, який допоміг би зробити Україну енергонезалежною. Тут ми працюємо у трьох напрямах.

Перший – атомна енергетика, про що я вже говорила. Ми збираємося розвивати разом зі Сполученими Штатами цей енергетичний сегмент. Другий – транспортування та зберігання. Це комплексне питання, яке стосується не тільки газу, не лише водню, який, як я вже вивчила, буває зелений, блакитний і рожевий, але й транспортування та зберігання електроенергії. І ось тут – непочатий край роботи. Третій напрям – перехід до іншої, більш чистої генерації теплової енергії замість вугільної. На цьому напрямі ми співпрацюємо не лише зі США, а й зі Світовим банком, який допомагав, наприклад, Польщі, з такою трансформацією. Ми з нашим стратегічним партнером, США, дивимося на українські енергетичні виклики цілісно.

«Український дім став центром суспільного життя Вашингтона»

С.К.: Вам вдалося зробити неймовірне – за кілька місяців відкрити Український дім у Вашингтоні

Я цим дуже пишаюся і дуже задоволена.

 

Фото: Надано пресслужбою Посольства України в США

С.К.: … Думаю, інші посли по-білому заздрять. Поза тим, як Український дім функціонує, що там відбувається, кого він збирає та як допомагає просунути наші державні інтереси й об'єднати діаспору.

У мене давно була мрія – створити Український дім у Вашингтоні. Мені дуже не вистачало такого місця, коли ми раніше приїжджали до американської столиці. Звісно, посольство – це найголовніша складова, і воно має бути і є активним. Проте у дипломатичних установ є свої обмеження: ми не можемо відкрити посольство для всіх охочих. У нас не було місця у Вашингтоні, яке було б центром України, було б наповнене українським духом, де ми могли б святкувати, залучати до знайомства з Україною вашингтонців, які є в більшості своїй тими людьми, які ухвалюють рішення.

Отже, коли ми приїхали, то відразу почали шукати таке місце. Ми дуже раді, що нам вдалося орендувати будівлю в прекрасній локації – в самому центрі Вашингтона, в районі Калорама, де розташовано чимало посольств, резиденцій, штаб-квартир закордонних медіа. До того ж це приміщення, яке має доволі велику земельну ділянку. Це допомагає збирати чималу кількість людей просто неба.

О.Д.: Як вам усе ж вдалося так швидко все організувати, адже Український дім відкрився в день приїзду президента Зеленського до США, наприкінці серпня?

Відкрию секрет: договір оренди ми підписали за день до приїзду глави держави. Наші орендодавці пішли нам назустріч і дали можливість за тиждень до офіційного візиту підготувати приміщення до першого прийому.

Відкриття 'Українського дому' у Вашингтоні.

Фото: president.gov.ua

Відкриття 'Українського дому' у Вашингтоні.

С.К.: Я правильно розумію, що Український дім став центром суспільного життя?

На сьогоднішній день немає тижня, щоб в Українському домі не відбувалася якась подія. Він справді став центром суспільного життя, де проводять події як посольство, так і різного штибу громадські організації. Ми провели в Українському домі святкування 30-річчя незалежності на нашій відкритій ділянці – прийшло понад 400 людей, були там конгресмени та сенатори. І Карен Донфрід, яка того дня тільки-но склала присягу на посаді помічника держсекретаря США з питань Європи та Євразії. Перший день роботи вона провела в нас.

Ми організували фешн-шоу Фоберіні і Роксолани Богуцької. Це було суперпопулярно серед вашингтонців. Наші дизайнери, перебуваючи у Вашингтоні, виступили в рамках DC Fashion week. Засновник цього заходу, Єн Вільямс, був в Українському домі на нашому шоу. Він тепер регулярно ходить в українських вишиванках.

 

Фото: Надано пресслужбою Посольства України в США

О.Д.: Якщо не помиляюся, то ви провели й велику виставку, присвячену Голодомору.

Саме так. Морган Вільямс, глава Американсько-української ділової ради, представив свою колекцію українських робіт, присвячених Голодомору. Він з 1990-х років збирав доробки, які висвітлювали саме ці трагічні події української історії.

Фото: Ukraine House

 

А на День захисника України вся галявина довкола Українського дому була вкрита жовто-блакитними маленькими прапорцями. Ми вивісили плакати, де зображувалися події російсько-української війни, прямо на паркані. Підходили люди, клали просто туди квіти. Того дня приїздив до нас командувач Нацгвардії штату Каліфорнія, яка саме відповідальна за допомогу Україні, якщо говорити про навчання та тренінги. Багато нацгвардійців з Каліфорнії були в Україні і мають теплі відносини зі своїми українськими побратимами.

Український дім став серйозним підсилювачем усього, що робить посольство, показав, що наша громада у Вашингтоні набагато ширша, ніж ми думали. Адже на додачу до нашої традиційної громади, з якою ми спілкуємося в церкві, є велика частина, яка не є надто релігійною. Ми змогли підтягнути нашу молодь, яка проживає в США.

С.К.: Які у вас плани на новий, 2022 рік?

Перше – ми сподіваємося, що в нас буде більше роботи в контексті залучення Сполучених Штатів до мирного процесу. Також плануємо посилити роботу з Конгресом, щоб наші українські кокуси, групи підтримки в Палаті законодавців і в Сенаті, збільшилися - як тими законодавцями, що підтримують Україну, так і тими, що підтримують питання демократії, так і тими, що підтримують єврейську громаду, з якою ми зараз активно розвиваємо співпрацю: більшість пращурів наших єврейських колег – це вихідці з України. І це наша спільна громада. Нещодавно ми разом з шефом "Веселки" Дмитром Марценюком варили борщ під час заходу: один – традиційний, який ми назвали конгресовим, а інший – кошерний. У нас прекрасно вийшло.

 

Фото: Надано пресслужбою Посольства України в США

С.К.: Принципове питання: з квасолею чи з картоплею?

(Сміється). Крамольне питання. Один був з квасолею, інший – з картоплею.

Щодо збільшення роботи з Конгресом, минулої п'ятниці було проведено онлайн зустріч Президента Зеленського з співголовами українських кокусів і іншими законодавцями, і попри те, що це був день різдвяний, понад 20 конгресменів і сенаторів не тільки взяли активну участь у зустрічі, а й за результатами зустрічі зробили багато заяв на підтримку України.

Якщо говорити про енергетичний трек, то тут завдання – розпочати енергетичний діалог.

Третє – наше розширення покриття в Сполучених Штатах. Країна дуже велика. Тому ми з міністром Кулебою працюємо над відкриттям генконсульств. Нещодавно ми відчинили двері нового генерального консульства у Г'юстоні. Його очолив справжній професіонал, який має величезний досвід роботи у США – Віталій Тарасюк. Якщо будемо бачити ще можливість відкрити генконсульства, обов'язково клопотатимемо про це в керівництва міністерства.

О.Д.: А яка у нас ситуація з почесними консулами?

Ми працюємо над збільшенням нашої армії почесних консулів, збираємо команду професіоналів, які можуть посилити нашу роботу. У нас чудовий почесний консул в Сіетлі, Валерій Голобородько, прекрасний і активний у Філадельфії – Ірина Мазур та всі інші. Це ті люди, на яких ми можемо покластися. Буквально два тижні тому я видала патент і привітала нового почесного консула в Рочестері – Олега Лебедько. Однак ми не зупиняємося, а продовжуємо шукати нових почесних консулів фактично в кожному місті, де нас ще немає.

 

Підписання Угоди про створення Почесного консульства України у м. Рочестер, шт. Нью-Йорк. Новий Почесний консул України Oleg Lebedko

Фото: Embassy of Ukraine in the USA / Посольство України в США

Підписання Угоди про створення Почесного консульства України у м. Рочестер, шт. Нью-Йорк. Новий Почесний консул України Oleg Lebedko

Водночас ми покращуватимемо надання послуг, бо на це насправді йде велика частина часу посольства – на обслуговування наших громадян. Це завжди допомога з документами, посвідками, дорученнями – у когось щось украли, комусь потрібно оперативно щось заповнити, є ті наші громадяни, які, на жаль, перебувають у місцях позбавлення волі на території США, і їм так само потрібна наша допомога.

Задля покращення роботи ми стали проводити виїзні засідання: наша команда з усім необхідним обладнанням приїжджає в ті місця, які є на території консульського округу, на два-три дні й обслуговує громадян 24/7. Нашими людьми це дуже позитивно сприймається, адже значно заощаджує час і гроші.

 

Фото: Embassy of Ukraine in the USA / Посольство України в США

 

О.Д.: Якою буде економічна дипломатія посольства наступного року?

Головна наша мета тут – підтримка українських експортерів. Американський ринок дуже цікавий, потенціал його величезний, однак він досі незрозумілий українським виробникам чи підприємцям. Утім інтерес до нього є, що демонструє зростання експорту між Україною й Америкою, до прикладу, у сфері послуг.

Разом з МЗС ми розпочали програму “Рада експортерів”, де щомісяця проводимо онлайн-наради з обласними адміністраціями, там збираємо й представників бізнесу. Ми розповідаємо, як працювати в США, які для цього потрібні документи, які є можливості. Також міністерство запустило систему NAZOVNI, яка допомагає нашому бізнесу подати заявку про бажання експортувати свою продукцію. Ми ж, дипломати, їх опрацьовуємо та допомагаємо нашим інвесторам. Над залученням інвестицій в Україну, до речі, ми теж активно працюватимемо.

С.К.: До яких глобальних культурних чи гуманітарних заходів посольство готується у 2022 році?

Тут дуже багато планів. На додачу до всіх ініціатив, які продовжуватимемо з цього року – українські аудіогіди, просування культури й активна робота Ukraine House, будуть і нові проєкти. Наступного року ми відзначатимемо трагічну дату – 90 років Голодомору. Тому для нас дуже важливо досягти того, щоб Голодомор був визнаний у США геноцидом українського народу. Над цим ми вже працюємо. У 2022 році – 100-річчя першого виконання "Щедрика" в Нью-Йорку, і ця пісня, яку знає кожен українець, стала рідною для всіх американців. Наступного року ми святкуватимемо 300 років від дня народження Григорія Сковороди. Для мене, як для випускниці Могилянки, це особисте.

 

Фото: Макс Требухов

 

Олександр ДемченкоОлександр Демченко, редактор відділу "Світ"

Соня КошкінаСоня Кошкіна, Шеф-редактор LB.ua

LINK: https://lb.ua/world/2021/12/28/501860_oksana_markarova_i_mi_i_amerikantsi.html